.jpg)
КОЛИ КРАЩЕ ВІДДАВАТИ ДИТИНУ В ДИТЯЧИЙ САДОК?
Відповідь на це вічне питання криється не у віці. Готовність до дитячого садка – поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального.
Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5–5,5 років.
У будь-якому віці – це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей. Якщо період адаптації затягнувся – звертайтесь до практичного психолога дитячого садочка.
АДАПТАЦІЯ – це пристосування організму до нової обстановки (а для дитини дитячий садочок, безсумнівно, є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням і новими стосунками).
Початок відвідування дошкільного закладу – це не тільки нові умови життя і діяльності, режиму і харчування, а й нові контакти, оточення, нові взаємини, вимоги і обов'язки. Всі ці зміни відбуваються для дитини одночасно, створюючи тим самим стресову ситуацію, яка без спеціальної організації може призвести до невротичних реакцій: порушення емоційного стану, погіршення сну, апетиту, частих захворювань, страхів тощо. Проте соціально-психологічна адаптація у різних дітей відбувається по-різному – в залежності від віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров'я, стилю виховання в сім'ї, родинних взаємин, рівня розвитку у дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері тощо.
А ще багато в чому процес адаптації дитини до дитячого садочка залежить від того, наскільки батьки підготували її – як морально, так і фізично. Для адаптаційного періоду характерна емоційна напруженість, занепокоєння або загальмованість. Все це результат надмірного психологічного навантаження, неадекватного віку дитини, одержуваного ним в дитячому садку або яслах.
Л.Н. Галігузова, О.О. Смірнова виділяють наступні причини стресових перевантажень:
1) тривале знаходження у великому колективі дітей, частина з яких може бути неприємна дитині; 2) суворі дисциплінарні правила, за невиконання яких слід покарання; 3) фрустрація якихось потреб дитини; 4) спілкування відразу з багатьма дорослими людьми, від яких залежить малюк, частина з яких може бути йому неприємна.
Н.Д. Ватутіна виділяє три групи дітей, які по-різному адаптуються до дитячого садка залежно від відмінностей у поведінці і потреби в спілкуванні. Перша група - це діти, у яких переважає потреба в спілкуванні з близькими дорослими, в очікуванні тільки від них уваги, ласки, доброти, відомостей про навколишнє. Друга - це діти, у яких вже сформувалася потреба у спілкуванні не тільки з близькими, але і з іншими дорослими, у спільних з ними діях і отриманні від них відомостей про навколишній світ. І третя група - діти, які відчувають потребу в активних самостійних діях і в спілкуванні з дорослими.
При надходженні в дошкільний заклад плачуть в основному діти, яких можна умовно віднести до першої групи (потреба в спілкуванні тільки з близькими людьми). Вони глибоко переживають розлуку з близькими, тому що досвіду спілкування зі сторонніми не мають, не готові вступати з ними в контакт. Автор зазначає що, чим вужче коло спілкування в сім'ї, тим довше відбувається адаптування дитини в дитячому садку. Занепокоєння, плаксивість зберігаються в поведінці їх досить довго. Сформована в замкнутих умовах сім'ї навичка спілкування призводить до того, що дитина не може переносити наявний у неї досвід спільних дій з дорослими в нові умови, і це посилює її розгубленість.
Діти , умовно віднесені до другої групи, до надходження в дитячий сад набули досвіду спілкування з дорослими, які не є членами сім'ї. Це досвід спілкування з далекими родичами, з сусідами. Перебуваючи в групі, вони постійно спостерігають за вихователем, наслідують його дії, ставлять запитання. Він цілком замінює їм близьких членів сім'ї, від нього вони дізнаються, як діяти в тому чи іншому випадку, з тим чи іншим предметом.
У дітей третьої групи чітко виявляється потреба в активних самостійних діях і спілкуванні з дорослими. Характерною особливістю дітей, які з великими труднощами звикають до умов дошкільного закладу, є слабка сформованість дій з предметами, які здійснюються переважно на рівні маніпуляцій. Ці діти не вміють зосереджуватися на грі, малоініціативні у виборі іграшок, недопитливі. Навіть найменші труднощі викликають у них небажання грати, капризи. Такі діти не вміють налагоджувати ділові контакти і віддають перевагу емоційним.
Таким чином, можна зробити висновок, що поряд з гігієнічними заходами щодо зміцнення здоров'я, приведенням режиму дня у відповідність з умовами дошкільного закладу, повинна проводитися цілеспрямована робота з формування у дитини відповідної віку форми спілкування з дорослими і розвитку предметної діяльності.
Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?
1. Останнім часом вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Цілком можливо, що дитині пора відкривати щось нове, вийти зі звичного "сімейного кола". 2. На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт. 3. Маля здатне кілька годин на день проводити без мами. 4. Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами. 5. Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.
До кінця раннього віку в дитини з'являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими. Дитина переживає труднощі адаптаційного періоду, ступінь виразності яких пов'язують: із попередніми умовами виховання, під впливом якого формується поведінкова реакція; зі своєрідністю міжособистісних взаємин дорослих і дітей, з рівнем прихильності дитини до матері; з організацією навчально-виховного процесу в дошкільній установі, соціальними умовами; з індивідуальними особливостями: віковими, психологічними, психофізіологічними, нейрофізіологічними, психогенетичними.
Прихід до дитячого садка – перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.
Пам'ятка для батьків
1. Режим дня
Передусім, слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до ясел. Бережіть нервову систему дитини, зменшіть час перегляду телепередач.
2. Зацікавленість
Добре, коли зацікавите сина або доньку дитячим садком, викличете бажання йти туди. Для цього під час прогулянок з дитиною покажіть їй будівлю дошкільного закладу, разом поспостерігайте за грою дітей; розкажіть про їхнє життя у яслах. Намагайтеся, щоб дитина зрозуміла, що необхідно відвідувати дитячий садок. Висловлювання типу "Ну якщо не сподобається, то не будеш ходити у дитячий садок" дають дитині шанс маніпулювати батьками. Найголовніше в цьому випадку витримати характер та не піддатися на провокацію. Щоб полегшити звикання, познайомте малюка з майбутнім вихователем, поговоріть із ним так, щоб він зрозумів, що вже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними.
3. Навички самообслуговування
Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності (одягатися та роздягатися, охайно складати свій одяг, самообслуговування, їсти, тримаючи ложку). Майте терпіння під час оволодіння дітьми навичками одягання та роздягання, перетворюючи цю "процедуру" на цікаву гру – це шлях до самостійності дитини, розвиток дрібної моторики та мозку дитини.
4. Навички спілкування
Дуже важливо навчити маля гратися, адже такий природний для дитини тип діяльності дає можливість відволіктись від думки про батьків та формує в неї "ділову форму спілкування" з дорослими. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки напувати ляльку, ведмедика, у ліжечку лялька спатиме). Привчайте дитину до спілкування з однолітками заздалегідь, виховуйте доброзичливе ставлення до них. Налагодьте ефективний зворотний зв'язок з вихователями: повідомте їм про характер дитини та як називають малюка вдома (Марина, Маринка, Маринонька — відчуваєте різницю?!)
5. Поступовість
Спочатку, перші 2 тижня не залишайте малюка в дитсадку на цілий день. У перші дні цілком достатньо однієї-двох годин. Домашній дитині зовсім непросто звикнути до суспільних вимог та суворих правил. Допоможіть їй. Покладіть у кишеню малюку щось із звичного йому середовища (наприклад, іграшку, з якою добре буде засинати і якій можна поскаржитися на кривдника). Не можна залякувати дитину садком – це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Цікавтесь, як пройшов день у дитячому садочку, що нового та цікавого було. Хочемо Вас заздалегідь попередити, як буде протікати період входження дитини в колектив, і взагалі в дитячий сад. Не лякайтеся, якщо на другий день (саме на другий, а не на перший) дитина буде сильно плакати. Вона уже зрозуміла, що її мама (тато, бабуся, дідусь ...) збираються залишити її тут на довгих кілька годин. Адже в перший день для неї все нове. Багато іграшок, багато таких же чоловічків, як і вона, тітка-вихователь (деякі малюки називають перший час вихователя мамою). І дитина не відразу помічає, що вона залишилася без батьків. Ваша задача в перший день полягає в тому, щоб Ви забрали дитину до того, як вона це зрозуміє.
Так що краще за все не йти з саду, а бути десь поблизу. І за першим покликом вихователів забрати дитину додому. А на другий день малюк вже розуміє, що його мама піде, і він залишиться зовсім один. Але повірте, дуже мало дітей протягом усього дня плачуть так само, як у перші хвилини, коли малюк переступає поріг дитячого садка, тримаючи маму за руку. Всім відомо, що наші діти – це маленькі маніпулятори. До тих пір, поки мама не пішла, дитина вірить, що якщо голосно плакати, то мама зглянеться і забере її звідси. Як правило, як тільки мама залишає дитину в групі, увага дитини швидко переключається на щось цікаве і захоплююче, наприклад, на нову гру, або яскраву іграшку.
Що робити, якщо дитина плаче при розставанні з батьками? Розповідайте дитині, що цікавого чекає її в дитячому садку (зустріч із друзями, цікава книга, нові пісні й танці, гарні іграшки). Будьте спокійні, не виявляйте перед дитиною свого занепокоєння, дайте дитині із собою улюблену іграшку або якийсь предмет із дому (можна покласти в кишеню куртки будь-який "секрет" – навіть звичайний великий ґудзик). Придумайте та відрепетируйте кілька різних способів прощання (погладжування по спинці, повітряний поцілунок, "секретне слово"). Будьте уважні до дитини, коли забираєте її з дитячого саду (розпитайте, чим вона займалася, похваліть її малюнок або виріб). Демонструйте дитині свою любов і турботу (скажіть, що весь день думали про неї, планували спільні заняття на вечір).
Головне - будьте терплячі!
Пам'ятайте, що на звикання малюка до дитячого саду може знадобитися до півроку часу, тому ретельно розраховуйте свої сили, можливості та плани. Краще, якщо на цей період у сім'ї буде можливість "підлаштуватися" під особливості адаптації малюка.
Не вагайтеся! Дитина чудово відчуває, коли батьки сумніваються в доцільності виховання в дитсадку. Будь-які ваші коливання хитрий малюк зуміє використовувати для того, щоб залишитися вдома і перешкодити розставанню з батьками. Легше і швидше звикають діти, для батьків яких дитячий сад є єдиною альтернативою.
Дитина звикне до дитячого садка швидше, якщо вона зможе побудувати відносини з великою кількістю дітей і дорослих . Допоможіть їй в цьому. Познайомтеся з іншими батьками та їхніми дітьми. Називайте інших дітей у присутності вашого малюка по іменах. Запитуйте його вдома про нових друзів. Заохочуйте звернення вашої дитини за допомогою і підтримкою до інших людей. Чим кращими будуть ваші відносини з вихователями, з іншими батьками та їхніми дітьми, тим легше буде вашій дитині.
6. Контролюйте ситуацію, але не впадайте в паніку.
Досконалих людей немає. Будьте поблажливі і терпимі до інших. Але прояснювати ситуацію, тривожну вас, необхідно. Робіть це в м'якій формі або через фахівців. Не дозволяйте собі негативних висловлювань, пов'язаних з дитячим садом, вихователем. У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дитячого саду і його співробітників. Увага – ніколи не лякайте дитину дитячим садом!
7. Забезпечуйте підтримку малюку
У період адаптації емоційно підтримуйте малюка. Частіше обіймайте його і цілуйте.
Удачі! Нехай ваша дитина відчує себе в дитячому садку членом дружного колективу і отримає новий поштовх для розвитку.
Коментарi